|
Sydhe, спасибо!
Жорик, вот мои обещанные стихи (июль,2001).
Кров за цвіт
Минали дні, роки минали,
І українська проливалась кров,
Знайшли ми те, що довго так шукали.
До себе втратили повагу і любов.
Навіщо ти, в годиноньку лихую,
Злякавшись, нищиш мови ніжний цвіт?
Її вбиваючи, ти сам себе караєш,
Себе принижуєш, забувши славу літ!
Без серця
Як можна забути свою Батьківщину,
Як можна забути про власну країну,
Як можна забути про рідні слова?!
Та можна і легко, як серця нема...
Спасибо, Шевченко, вдохновил!
|